КЗО "КСБНРЦ №1" ДОР" Кривий Ріг

 





Яндекс.Метрика

Вчитель - дефектолог (тифлопедагог) Гонтарик Г.М.

 
ТИФЛОПЕДАГОГ
Гонтарик Ганна Миколаївна

 

 

Інформаційна довідка

 

13 листопада, Міжнародний день сліпих

 

13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї - відомий педагог, який заснував у Парижі і Петербурзі декілька шкіл і підприємств для сліпих. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я саме ця дата відзначається як День сліпих.

До XVIII століття світ не знав навчальних закладів для сліпих. Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання сліпих, за допомогою придуманого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на свої власні кошти в своєму власному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний на церковній паперті хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу поступили ще 11 його безпритульних однолітків.

Навчання та виховання сліпих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. Головне достоїнство «унціала» полягало в тому, що за допомогою цього шрифту можна було навчати сліпих дітей читанню і друкувати книги для сліпих. Шрифт був пересувний, і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Цьому ремеслу він навчав і своїх вихованців. Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї.

Не дивлячись на величезні матеріальні утруднення, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом - «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем шрифту рельєфного шестіточія. (У 1829 році француз Луї Брайль - вихованець Паризького національного інституту для сліпих дітей розробив універсальну систему рельєфно-точкового шрифту, що знайшов розповсюдження у всіх країнах світу).

У 1803 році Валентин Гаюї отримав пропозицію російського імператора Олександра I відкрити в Санкт-Петербурзі навчально-виховний заклад для сліпих. У 1807 році Олександром I були затверджені Статут, штати і бюджет Санкт-Петербурзького інституту робочих сліпих. У пам’ять про перших зачинателів перших навчальних закладів для незрячих в світі і відзначається Міжнародний день сліпих.

 

Міжнародний день білої тростини

 

Колектив КЗО «Криворізький спеціальний багатопрофільний навчально – реабілітаційний центр №1» ДОР» спільно з Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова та спеціалізованими школами з навчання сліпих та слабозорих, спільно з громадськими організаціями України провели акцію «Біла тростина» щодо привернення уваги до проблем сліпих та слабозорих.

 

 

15 жовтня, незрячі люди усього світу відзначили Міжнародний день білої тростини. Ця паличка стала не тільки помічником для пересування, а й символом незрячих людей.

Колектив закладу прийняв участь у акції "Біла тростина". Під час робочого дня педагоги закрили очі чорними пов’язками на 30 хв. та спробували поставити себе на місце незрячих людей. В 13-00 взявши білі тростини з пов’язками на очах педагоги пройшлись містом для того, щоб привернути увагу людей до проблем незрячих та слабозорих. В акції також прийняли участь мешканці міста, які пройшлись з білою тростиною. На завершення акції всі зустрілися в парку ім. Б. Хмельницького та обговорили свої відчуття, враження та заспівали пісню про «шестикрапку» про шрифт Л.Брайля завдяки якому незрячі можуть читати та писати.

Своїм заходом ми нічого не вимагали від влади чи державних організацій, ми просто хотіли прибрати стіну нерозуміння між зрячим і незрячими представниками суспільства.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ З ВАДАМИ ЗОРУ

 

 

Найважливішим у вихованні дітей з вадами зору є те, що вже з раннього дитинства вони повинні рости і навчатись так, як і всі інші діти. У порівнянні з іншими дітьми, незрячі діти мають більше подібного, ніж відмінного. Але відмінностей все ж багато. П’ять відчуттів: дотик, нюх, смак, слух і, можливо, залишковий зір – ось передумови для навчання дитини,щоб сприйняти світ навколо себе. Якщо котресь із названих відчуттів є частково ушкодженим або відсутнім, інші не почнуть працювати краще, беручи на себе його функцію. Їх необхідно цілеспрямовано розвивати.

Незрячій дитині треба допомагати бути допитливою, значно допитливішою, ніж зрячі діти. З дитиною треба багато говорити, бо лише через мову вона може сприйняти навколишній світ і почне до нього пристосовуватися. Дитині треба дозволити вільно рухатися,сприймати своє довкілля на дотик, створюючи уявлення про предмети, усвідомлюючи зв’язки між ними. Дитину необхідно навчити бути самостійною. Бо, рано чи пізно, але їй багато чого доведеться робити САМОСТІЙНО!

Ранній та дошкільний вік

 Пояснюйте дитині значення звуків,які можна почути вдома і надворі: коли тече вода, коли кипить чайник, коли вітер стукає гілкою у вікно.

 - Навчить дитину розрізняти звуки ближні і дальні,які звуки можуть означати небезпеку, а яких не слід лякатися.

- Розказуйте дитині все про оточуючий світ: про те, як розташовані предмети між собою, про те, як виглядає кімната,що таке поверхи в будинку,про сходи. Де стоїть стілець,де висить лампа, як налити воду у склянку, що в шафі, на столі?

- Якщо дитина вже самостійно вміє ходити, то пам’ятайте:

- Двері шаф і шафок повинні бути закритими;

Відро з водою не може стояти посеред кімнати;

  • Стільці повинні стояти під столом тощо.
  • Коли дитина навчилася самостійно ходити, не водіть її за руку, дайте можливість робити це самостійно. Навчіть її ходити вздовж стіни.
  • Підчас розмови з дитиною не вживайте слів: «тут» або «там». Необхідно вживати слова, які дитина знає і які можуть чітко пояснити, куди вона має піти, або де знаходиться та річ, про яку їй говорите. Дитина повинна не тільки знати назви предметів, а повинна розуміти, що означає кожне слово.
  • Тренуйте пам'ять дитини. Вигадуйте найрізноманітніші ігри на запам’ятовування.
  • Проговорюйте і показуйте все, що ви робите – коли складаєте одяг, чистите підлогу,витираєте порох з меблів чи пораєтесь на кухні. Доручайте дитині зробити щось нескладне, але перший раз робіть разом, поки вона не навчиться.
  • Не забувайте розповідати дитині,що вона їсть. Спочатку опишіть словами. Скажіть, що огірок довгастий і зеленого кольору, який він на смак; що манна каша біла і м’яка; розкажіть про картоплю, про м'ясо, про те,що можна з них готувати.
  • Коли дитина захоче на дотик відчути той чи інший предмет, дозвольте їй спробувати їсти пальцями. Для того,щоб дитина змогла порівняти предмети на дотик. Вчіть дитину порівнювати,розуміти взаємозв’язки між речами.
  • Займайтеся з дитиною ручною працею. Покажіть їй,як розрізати смужки паперу і наклеювати їх в альбом. Але спочатку навчіть розривати папір.
  • Ніщо не замінить дитині читання вголос. Зробіть дитині книжечку,де з одного боку є шрифт для зрячих, а з іншого – для незрячих. Читайте дитині вірші та оповідання, скоромовки і смішинки. Дитині обов’язково треба знати, які оповідання взято із дійсності,а які є вигадкою.
  • Вчіть дитину рольовим іграм.
  • Привчайте дитину самостійно гратися. Але їй обов’язково знати,що ви десь поруч.
  • Привчайте дитину до режиму дня. Привчайте її бути точною та пунктуальною.
  • Робіть все, щоб розвивалися м’язи дитини. Купіть дитині невеличку лопаточку, відро для піску, м’ячик із дзвіночком усередині. Дозвольте дитині полазити по драбині, повисіти на перекладині тощо.
  • Беріть дитину з собою магазин. Називайте всі речі, які ви берете в свої руки. В магазині самообслуговування з вашою допомогою дитина зможе взяти якусь річ з полиці самостійно.
  • Спочатку вчіть дитину самостійно роздягатися, а потім одягатися.
  • Обов’язково влаштуйте дитину до дитячого садочка.
  • Не робіть для дитини таємницю з її вади. Вона повинна знати, чим відрізняється від інших,що значити НЕ БАЧИТИ. Поступово дитина сама усвідомить,що означає бути незрячим. Вам доведеться пояснювати й іншим,що бути незрячим – це не соромно,це не ганьба,це лише певне обмеження,з яким ТРЕБА НАВЧИТИСЯ ЖИТИ.

 

 

КОРЕКЦІЙНО - РОЗВИТКОВІ ЗАНЯТТЯ 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготовка до школи

 

 

Знання про особливості формування пізнавальної діяльності та сенсорного досвіду у дитини з вадами зору дуже важливі для батьків у період підготовки дитини до школи. Найкраще, щоб таку підготовку дитина пройшла в спеціалізованому дитячому садку або групі для дітей зі зниженим зором в масовому дитячому садку. Якщо такої можливості немає, то батьки мають самі здійснити цю підготовку.

 На що варто звернути увагу?

1.По-перше, на формування більш повних уявлень про довкілля. Кожна прогулянка з дитиною, спілкування з природою та об’єктами навколишнього середовища мають містити такі обов’язкові етапи. Як формування уявлень, їх конкретизація, позначення словом і уточнення його значення. І обов’язково закріпити уявлення на наступних прогулянках, в іграх, бесідах, практичній діяльності (ліплення, аплікації тощо).

2.Діти зі зниженим зором губляться серед великої кількості об’єктів, звертають увагу на зовнішньо привабливі, але неістотні, менш значущі деталі. Щоб запобігти стихійності їхніх спостережень, необхідно виділити 1-2 стрижневих питання, навколо яких здійснюватиметься спостереження. Наприклад, під час відвідування городу можна зосередити увагу дитини на двох питаннях: які овочі ростуть в землі, а які дозрівають на поверхні землі.

3. До моменту вступу до школи у дитини 6-7років має бути сформовано практично-дієве мислення, яке є базовим для розвитку словесно-образного мислення. Функції мислення за повної або часткової втрати зору не мають жодних принципових відмінностей від його функцій у тих, хто добре бачить. Однак випадіння або серйозне порушення функцій зору утруднюють процес сприймання, зокрема формування цілісного образу, виділення його істотних ознак, їх повноти і точності.

У дошкільний період, коли завдання дається у словесній формі,у формі запитань, дитина для відповіді застосовує практичні, пробні дії, які набувають дослідницького характеру. При цьому вона швидко набуває досвіду і знань, навчається раціональних способів дії з речами. Цього дитина навчається і у дорослих, запозичуючи від них на основі наслідування або сумісних дій найефективніші прийоми. Включення слова, що називає виконувану дію, якісно змінює розумовий процес, робить дію усвідомленою, бо тепер дитина знає, що вона має зробити, для чого і як. Отже, на цьому етапі інтелектуального розвитку дитини має місце справді практично-дієве мислення.

4. З опануванням мовлення інтенсивно розвивається словесне мислення дитини, бо вона розпочинає логічно міркувати і будувати правильні умовиводи. Які є елементарним узагальненням чуттєвого сприймання речей. Краще вона це здійснює в процесі практичної діяльності, в процесі ігрової діяльності, яка має бути спеціально організованою і відбуватися за участю дорослого або під його керівництвом.

Ефективним засобом розвитку цього виду мислення є конструювання. Тому бажано, щоб батьки сліпої або слабозорої дитини придбали найрізноманітніші конструктори (дерев’яні, пластмасові). Різні предмети, макети тощо збираються спочатку з дорослим, при цьому кожна дія супроводжується словесним позначенням і поясненням. Потім дитині пропонується зробити це самостійно за зразком, по пам’яті і, нарешті, за словесною інструкцією. Коли дитина спробує конструювати об’єкт за власним задумом, це свідчитиме про появу в неї словесно-образного мислення. 

Розвиток практично-дієвого мислення здійснюється також у процесі залучення дітей до різноманітних сюжетно-рольових ігор, в яких дитина виконує різні ролі або сама придумує сюжет і самостійно його реалізує.

5. Розвинути логічне мислення допоможуть наступні вправи:

- «Четвертий зайвий». Завдання передбачає виключення одного предмета, який не має певної ознаки, спільної для останніх трьох (яблуко, груша, слива, морква; корова, коза, свиня, вовк).

- Придумування відсутніх частин тексту: початку, основної частини, закінчення.

- «Гра «Говори навпаки». Дорослий говорить якесь слово і залучає дитину теж назвати слово,але із протилежним значенням: великий – маленький, чорний – білий, чистий – брудний, легкий – важкий тощо.

- Логічні загадки і задачі.

- Із задоволенням сліпі і слабо зорі діти виконуватимуть різні завдання з паличками (сірниками), які спрямовано на розвиток мислення в цілому.

6. Сліпі і слабо зорі діти 6-7років мають вкрай низький рівень розвитку моторики і координації рухів. У багатьох дітей цього віку несформована координація і точність рухів, вони не володіють своїм тілом, особливо сліпі. Ще не достатньо сформувалися просторові уявлення, графічні навички. Якщо ви переконалися, що навички дрібної моторики у дитини не розвинені,необхідно певну увагу приділити їх формуванню.

І етап – аналіз зразка. Запропонуйте дитині дотиково обстежити зразок, а слабозорій - проаналізуйте всі деталі.

ІІ етап – відтворення зразка. Сліпі діти можуть викладати його з шнурка, слабо зорі – малювати фломастером чи маркером, яким можна проводити товсту лінію. Особливої уваги батьки мають приділяти не лише виробленню у дитини моторної навички,а й тому,щоб вона постійно співвідносила свою дію зі зразком.

7. Для сліпої дитини (в тому числі із залишковим зором) основним засобом отримання інформації про довкілля є дотикове сприймання. Необхідно навчати дітей зі значними порушеннями зору обстежувати предмети за допомогою дотику. Навчіть їх обмацувати предмети двома руками так, щоб брали участь не лише кінчики пальців, а й кисть руки. Зверніть увагу на послідовність ознайомлення з предметами, навчайте обстежувати планомірно зверху донизу або зліва направо. 

8. В ознайомленні дитини з довкіллям беруть участь не лише дотик і залишковий зір , а й слух. Через це необхідно розвивати у неї слухове сприймання. Насамперед слід розвинути у дитини вміння слухати, прислуховуватися і розуміти те, що діється навколо неї.